Цікаві факти про «Щедрик» — легендарну українську композицію
В ці світлі дні Різдва по всьому світу звучить прекрасна мелодія — «Щедрик» Миколи Леонтовича. Ми всі її дуже любимо, вона стала символом свята, мрії про щасливе прекрасне життя, про родинний затишок і нові здобутки.
Ця прекрасна мелодія давно вже стала рідною для багатьох країн:
В Англії «Щедрик» називають «новорічна серенада», в Латинській Америці — «пісня великого чару», «пісня бурхливого моря», а в Канаді — «нововідкритий сфінкс».
Весь музичний світ визнав «Щедрик» піснею XX століття, а Україну — «країною пісень».
Одеса теж долучилася до цього визнання, на мапі нашого міста є тепер вулиця Миколи Леонтовича.
Продовжимо про Щедрик
Ви не повірите: мелодія створена трьома нотами і чотирма звуками: до-сі-до-ля, а зуміла прославити українську співочу націю на весь світ! Існує понад 1000 варіацій цієї колядки!
Правда, у світі її знають, як «Carol of the Bells» і іноді дивуються, що це твір українського композитора. Хоча в останній час, не так і дивуються: ми нарешті навилися своє називати своїм.
Трошки історії
Микола Леонтович працював над цією композицією все життя. За основу взяв щедрівку ще дохристиянських часів — ось чому в Щедрівці прилетіла ластівочка, бо новий рік починався навесні.
Леонтович написав п’ять версій Щедрика. Вперше твір був виконаний хором Київського університету в 1916 році.
А вже у 1921 році — сто років тому — Щедрик зазвучав на сцені Карнегі-холла в Нью-Йорку.
Ще через п’ятнадцять років американський композитор українського походження Пітер Вільховський адаптував слава Щедрика і він став відомим як «Carol of the Bells».
Так він і мандрує по світу: знімається в відомих фільмах, ним нашу країну вітають зі святами іноземні представництва, він з’являється на різдвяних музичних листівках (листівка — ластівка!) , супроводжує дитячі мультики.
Ви можете собі уявити Різдво без цієї мелодії?
