Перейти до вмісту 
Одещина: в пошуках скарбів
Скільки ще скарбів знайдуть наші гіди в Одесі і поряд з нею? Іноді ми так поганенько знаємо свою історію, тож давайте долучатися до неї хоча б на наших екскурсіях!
Вчора Ольга Потєхіна провела віртуальну арт-подорож в недалеке минуле Одещини. Для тих, кто не мав можливості долучитися до цієї події, моя розповідь.
Мова піде про талановитого одеського художника Миколу Кузнєцова, прекрасного портретиста, пейзажника, галериста, колекціонера.
Він мав веселу вдачу, бунтівний характер і підпириємницьку жилку, все, що так типово для нашого краю.
І хоч росіяни вперто і по-імперськи його титрують як “русского художника, представителя Южно-русской школы живописи”, ми з вами розуміємо, що це представник нашої, одеської школи живопису. До речі, він був серед її засновників.
Ім’я Кузнєцова було забуте на весь період радянської епохи: він не прийняв жовтневого перевороту і покинув свою любиму Степанівку разом з сім’єю.
Прийшов час повертати нам своє і розповідати про тих, ким ми маємо пишатися!
Почнемо з його зовнішності
Він був великий і в цьому вимирі.
От як зобразив його в знаменитій картині його друг художник Рєпін:
кремезний чоловік, що курить люльку.
Голова закривавлена, перев’язана, але погляд орлиний, не страждальний.
Це образ Остапа, сина Тараса Бульби, людини, для якої Україна понад усе!
Дуже сучасно звучить!
Ще він позував тому ж Рєпіну для образу ката: кремезний, сильний, дуже красивий кат з нього получився :
Народився і виріс Микола Кузнєцов в селі Степанівка, поряд з Одесою. Їхати туди з пів годинки.
Хрестився в храмі села Іванове, (воно відомо вам за старою назвою простигосподи Свердлово).
Сім’я заможна, тож Микола сам собі хазяїн: школу кинув у сьомому класі – нецікаво;
дійсний член, академік, професор Петербурзької академії мистецтв – кинув, нецікаво.
Такий самобутній, вільнолюбивий характер, а вони кажуть “русский художник” , ну-ну!
Про зовнішність я розповіла, а про його творчість, про те, як відомі художники того часу шукали його товариства, любили бувати в його Степанівці (а село на 10 хат всього-навсьго!), про історію його єдиного кохання, про його прекрасну сім’ю, про його дім-галерею в Одесі, що звався “оазисом культури” (саме культури, а не маленької культурки, як кажуть іноді наші маленькі недополітики ) – про все це в наступних частинах, чекайте продовження.
Далі буде…
P.S: До речі, в маєтку Кузнєцових зараз облаштована Магнітна обсерваторія.
Відчуваєте, як вас тягне туди магнітом? Отож!
