Рукомиш

Рукомиш — скельний монастир, який ховається від світу

Село Рукомиш стоїть у долині Стрипи, неподалік Бучача. І було б непримітним — якби не скельний монастир, який з’явився тут ще під час монголо-татарської навали. Саме сюди, у травертинову скелю, втекли монахи з Києва. Місце заховане серед природи, поруч — бурхливий потік джерельної води і 350-літній явір.

Невеликі сходи ведуть до мурованої церкви святого Онуфрія 1768 року — зі стінами півтора метра завтовшки. Колись вхід прикрашала скульптура роботи Йогана-Георга Пінзеля. У 2012 році частина скелі відкололася і ледь не знищила церкву — скульптуру врятували і перенесли до ніші всередині.

Вище — печерна церква. Порожнина, де монахи облаштували храм, має площу близько 25 м². Ще вище — гроти, що служили келіями. У 1754 році монахів перевели до василіанського монастиря в Бучачі, але скельна церква продовжила жити як парафіяльна.

У цих печерах є ще одна історія — новіша. Воїн УПА Юрій Михайлецький переховувався тут у криївці майже 10 років радянської влади.

Сьогодні на території монастиря — Хресна дорога. Не традиційні дванадцять стацій, а тринадцять: остання символізує шлях українського народу.